Вони невидимі, але керують кожним твором. Вони не мають тіні, але важать більше за валізу з підручниками. Вони не шумлять, але в голові їх завжди багато. Абстрактні іменники — як внутрішній голос мови: трохи граматики, трохи драми.
Що таке абстрактні іменники: слова, які не влізуть у кишеню
Абстрактними іменники стають, коли мають нематеріальні поняття, недоступні органам чуття. Вони не позначають предметів, які можна побачити, доторкнутися або почути. Йдеться про внутрішні стани, якості, процеси, психічні явища, моральні категорії та інтелектуальні абстракції.
За визначенням з «Української мови. Повний курс» (О. Пономарів, 2020), абстрактні іменники — це слова, які називають узагальнені або внутрішні реалії, що не мають фізичної оболонки, але активно використовуються в мовленні. Їх можна відмінювати, поєднувати з прикметниками, ставити в речення, але уявити у вигляді предмета неможливо. Саме через це вони важко ілюструються, проте легко впізнаються у тексті.
Найчастіше вони утворені від прикметників, дієслів або є самостійними лексемами. Наприклад, від «добрий» — «доброта», від «вірити» — «віра», або «час» — як початкове слово. За словником української мови в 20 т. (ред. Білодід), у складі активної лексики понад 8000 абстрактних іменників, які функціонують у літературній нормі.
Стан або процес, почуття й емоції
Внутрішнє самопочуття, зміни фізичного стану чи хвиля емоцій легко передаються мовою. Стан фіксує стабільну або тимчасову внутрішню позицію, процес показує динаміку, а емоція сигналізує про реакцію. Все це стає доступним через абстрактні іменники, які передають невидиме.
До цієї об’єднаної групи належать абстрактні іменники, що позначають емоційні реакції, фізичні й психологічні стани, тривалі або одноразові дії:
- радість;
- гнів;
- жаль;
- страх;
- сум;
- тривога;
- захоплення;
- сором;
- біль;
- спокій;
- сон;
- життя;
- боротьба;
- розвиток;
- старіння;
- навчання;
- хвороба;
- втома;
- страждання;
- одужання.
Уживаються в художніх текстах, діалогах, наукових описах і публічних виступах. Сприяють точному формулюванню настроїв, оцінок, внутрішнього стану. Через них автори передають глибину — без опису зовнішності.
Риси характеру, узагальнені поняття
Особисті якості, моральні пріоритети та етичні орієнтири завжди відображаються у мовленні. Риси формують сприйняття людини, абстрактні категорії — логіку суджень. Поєднання допомагає пояснювати поведінку, цінності, позицію.
До категорії входять іменники, що позначають соціальні якості, переконання, філософські й моральні ідеї:
- доброта;
- щедрість;
- впертість;
- чесність;
- терплячість;
- відповідальність;
- рішучість;
- гідність;
- самокритичність;
- обережність;
- свобода;
- віра;
- справедливість;
- щастя;
- надія;
- любов;
- воля;
- мрія;
- честь;
- переконання.
Слова з цього поля зустрічаються в есе, біографіях, новинах, філософських статтях. Вони працюють на рівні аргументації, опису внутрішньої структури особистості. Мова набуває глибини, коли в ній звучить думка, а не просто дієслово.
Явища або властивості
Фізичні умови, характеристики речовин або середовища не мають тілесної форми, але піддаються опису. Властивість — це спосіб фіксувати якість без точних меж, а явище — процес, що відбувається навколо або в тілі. Мова легко передає такі характеристики завдяки іменникам.
До лексичного поля входять слова, що називають вимірювані або спостережувані прояви:
- швидкість;
- тиша;
- темрява;
- прозорість;
- вологість;
- легкість;
- жорсткість;
- сила;
- рухливість;
- густина.
Використовуються в точних науках, побутовій лексиці, поясненнях і описах. Не мають матеріальної форми, але виконують функцію маркерів для станів та об’єктів. Завдяки ним текст стає чітким, навіть коли йдеться про невловиме.
Абстрактні іменники приклади у живій мові: без списків, з реальних джерел
Абстрактні іменники вживаються у стандартному мовленні щодня — у новинах, офіційних промовах, рекламах, побуті, текстах законів. Наприклад, у заголовку на сайті Верховної Ради «Справедливість — основа державної політики» слово справедливість є класичним прикладом абстракції. Воно не має матеріальної форми, але позначає фундаментальне поняття суспільного життя.
У шкільному підручнику для 6 класу (авт. Заболотний, МОН, 2021) подано вправу з реченням: «Його відповідальність вразила всіх». Тут відповідальність — іменник абстрактного значення, що походить від прикметника. Інші приклади трапляються у рекламних текстах: «Обирай свободу руху з новими кросівками» — слово свобода також не можна побачити, але воно формує смисловий центр повідомлення.
У науковій лексиці абстрактні іменники позначають процеси, методи, властивості. Наприклад, у фразі «Фотосинтез — процес, від якого залежить життя на Землі» — життя і процес мають абстрактне значення, бо описують функції, а не предмети. Слово хвороба у медичних статтях означає клінічний стан, але не має конкретної матеріальної форми.
Як абстрактні іменники змінюються за граматичними категоріями
Граматичні ознаки працюють стабільно — незалежно від того, має слово форму чи позначає невидиме. Абстрактні іменники підлягають усім основним морфологічним правилам: мають рід, число, відмінкову парадигму. Вони входять у повноцінні синтаксичні конструкції, узгоджуються з прикметниками, займенниками, дієсловами.
Зміна абстрактних іменників за граматичними категоріями:
| Іменник | Рід | Однина / Множина | Відмінок (приклад) |
|---|---|---|---|
| радість | жіночий | лише однина | Р. в. — нема радості |
| любов | жіночий | лише однина | О. в. — пишаюся любов’ю |
| життя | середній | лише однина | З. в. — розумію життя |
| думка | жіночий | однина / множина | М. в. — у думках |
| ідея | жіночий | однина / множина | Н. в. — ідеї допомагають |
| гідність | жіночий | лише однина | Д. в. — служити гідності |
| творчість | жіночий | лише однина | З. в. — підтримувати творчість |
| старіння | середній | лише однина | М. в. — під час старіння |
| віра | жіночий | лише однина | О. в. — живе вірою |
| впертість | жіночий | лише однина | Р. в. — уникати впертості |
Кожен із прикладів має стабільну морфологічну структуру, яка відповідає літературній нормі. Граматика не залежить від змісту — навіть абстракція відмінюється точно і за правилами. Такі слова живуть у реченнях не як виняток, а як рівноправний член системи.