У Євангелії – десятки притч, але саме про самарянина читають на уроках етики, коли закінчуються аргументи. Добрий самарянин став героєм без мантії, без коня, без суперсили – просто з перев’язкою. Якщо вже його згадують навіть в юридичних кодексах, значить, історія знає, чого навчати.
Хто і коли промовив притчу про милосердя й про ближнього
Притча про милосердного самарянина записана в Євангелії від Луки, розділ 10, вірші 25–37. Її промовив Ісус Христос у відповідь на запитання вчителя закону, який хотів уточнити, кого саме слід вважати своїм ближнім.
Коротко і по суті зміст притчі про самаритянина
Притча розповідає про подорожнього, якого побили й покинули при дорозі. Повз нього проходять священник і левіт – представники духовенства, однак жоден не зупиняється. Допомогу надає самарянин, якого євреї вважали чужаком. Він перев’язує рани, перевозить пораненого на ослі та залишає гроші на догляд.
Ісус показує, що ближній – це не той, хто належить до одного народу чи віри, а той, хто чинить милосердно. Притча ставить дію вище за титули, а співчуття – вище за статус.
Чого навчає притча про милосердного самарянина
У Євангелії від Луки 10:30–37 описано діалог між Ісусом і законовчителем. На запитання, кого вважати ближнім, Христос відповідає історією, що стала зразком етичної поведінки. Притча вчить через приклад, а не через накази. Її суть зрозуміла без тлумачення, бо побудована на діях.
Євангеліє від Луки, розділ 10, вірші 30–37, переклад Івана Огієнка:
- 30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попав до рук розбійників, що його обдерли й побили, та й утекли, покинувши його напівмертвого.
- 31. Випадково ж ішов тією дорогою один священик, і, побачивши його, минув.
- 32. А так само й левит, як прийшов на те місце, і побачив, то й він минув.
- 33. Один же самарянин, що подорожував, натрапив на нього, і, побачивши його, змилосердився.
- 34. І, підійшовши, обв’язав рани йому, наливши оливи та вина; і, посадивши його на свою худобину, привіз до заїзду та й доглянув за ним.
- 35. А другого дня, від’їжджаючи, виняв два динарії, та й дав господареві, і сказав йому: Доглядай за ним, а що більше витратиш, я заплачу тобі, як вернуся.
- 36. Хто з цих трьох, на твою думку, був ближній тому, хто потрапив до рук розбійників?
- 37. А той відказав: Хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди й ти роби так само.
Ця притча формує чітке уявлення про милосердя як дію, а не намір. Людина визнається ближнім не за походженням, а за тим, що вона зробила. Таке розуміння допомагає оцінювати вчинки без упереджень.
Чому притча про милосердного самарянина вчить нас у символах
Образи в цій притчі мають багатошарове значення. Кожен персонаж або дія символізує певний етичний принцип, життєву позицію або релігійний сенс. Така структура дозволяє краще зрозуміти глибину тексту, а не лише зовнішній сюжет.
| Символ | Значення |
|---|---|
| Дорога з Єрусалима | Життєвий шлях людини |
| Розбійники | Біди, несправедливість, зло |
| Побитий подорожній | Людська вразливість і потреба в допомозі |
| Священник і левіт | Формальна релігія без співчуття |
| Самарянин | Милосердя, дієва любов |
| Олива і вино | Зцілення, турбота, жертва |
| Осел | Готовність нести тягар ближнього |
| Заїзд | Місце підтримки й захисту |
| Два динарії | Особисті ресурси, віддані на благо іншого |
| Повернення самарянина | Обіцянка продовжити турботу |
Ця структура показує, що текст побудований як моральна карта. Дії мають конкретні відповідники в житті. Історія вчить приймати відповідальність за чужу біду, навіть якщо це вимагає часу, ресурсів і зусиль.
Яку головну думку висловив Ісус у притчі про самарянина
У десятому розділі Євангелія від Луки записано діалог Ісуса із законовчителем. Той поставив пряме запитання: «Хто мій ближній?» На це Ісус відповів історією, у якій ближнім виявився самарянин, чужинець, якого юдеї уникали. Саме він зупинився біля пораненого, перев’язав рани, посадив на осла, доправив у заїзд і залишив гроші на догляд. Інші, хто мав релігійну чи соціальну вагу, пройшли повз.
Цей приклад підводить до висновку, який Ісус сформулював у кінці: «Іди й ти роби так само». У цій фразі міститься головна думка, яка звучить так: ближнім стає той, хто діє з милістю, незалежно від статусу, віри чи походження. Притча звертає увагу не на імена, а на вчинки, які визначають людину. Тому вона вчить бачити ближнього не за формальними ознаками, а за готовністю допомагати тоді, коли це справді потрібно.