Ну що, знову десь почули це загадкове “чічері” й тепер ходите, як сова у бібліотеці, думаючи, що ж воно таке? Не хвилюйтеся – ви не перші. Це слово змушує людей одночасно усміхатись і підозріло прищурюватись: мовляв, воно точно щось означає… але що саме? Поки академіки його оминають, народ активно використовує, і це вже привід розібратися. Отож, чічері – що це? Час навести мовний лад.
Можливі значення слова «чічері»
Іноді здається, що це слово вигадали спеціально для опису тієї категорії розмов, які тривають годинами, але не залишають жодного сліду в пам’яті. “Чічері”— що це? Це коли наче щось обговорюють, але ти так і не розумієш, про що. Воно може звучати мило, весело або дратівливо — залежно від того, наскільки голосно базікають. І хоч як би там було, одне ясно: “чічері” — це не мовна помилка, це культурне явище.
Розмовне значення у повсякденній мові
У повсякденному спілкуванні чічері – це щось, що не варте уваги: балачки заради балачок, словесна жуйка. Сказав – забув, почув – пошкодував. У народі на такі речі реагують приблизно так:
“Не заводь свої чічері з самого ранку!”
“Слухай, у тебе знову чічері замість конкретики”.
Тобто значення слова чічері тут максимально прикладне: зневажливе позначення несерйозної чи зайвої розмови.
А ось які ознаки “чічері” в розмові:
- Слів багато – змісту мало.
- Часто починаються зі слів “а ти знаєш, що казали…”.
- Завжди мають продовження, навіть якщо ви вже пішли.
Таке враження, що “чічері” – це самореплікуюча форма спілкування: ти нічого не питаєш, але відповідь усе одно прилітає, і ще й на пів години.
Запозичене або штучно-мотивоване тлумачення
Якщо подивитися на слово глибше, можна наштовхнутись на припущення, що походження слова чічері пов’язане з італійським cicerone – говірким екскурсоводом. І звучить схоже, і значення ніби в тему.
Але в українській традиції слово втратило будь-яку туристичну повагу й перетворилось на легковажну форму базікання. Тобто: якби італійський cicerone потрапив у наше село – з нього зробили б того самого, хто “чічерить без потреби”.
Чому ця версія має сенс:
- Фонетична подібність реальна.
- Образ “балакуна” зберігається.
- Могло прийти через побутову мову емігрантів.
Якщо ця теорія правдива, то “чічері” – це найекономніша імпортна лексика: без мит, податків і перекладу. Просто приїхало і заговорило. А ми взяли, скоротили, перекрутили – і зробили з екскурсовода веселу тітку, що стоїть біля хвіртки й знає все про всіх.
Уживання у фольклорі та локальній культурі
А от на сцену виходить не хто інший, як сама пісня – “Ой Марічко, чічері”. У цьому контексті слово перестає бути просто означенням – воно стає частиною образу, ритму, гри. Воно музичне, фольклорне, емоційне.
У піснях та приказках “чічері” часто використовується як звертання або вигук із підтекстом – флірту, докору чи легенької насмішки. Наприклад:
“ Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Я би тобі чесала, чесала, чесала,
Коби мамка не знала, не знала, не знала.
Мати буде дивити, дивити, дивити,
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.”
Це вже не значення – це настрій. І в цьому вся сільська філологія: слово живе не в словнику, а у вусмішці того, хто його промовляє.
Як народжується чічері: слово без паспорта, але з характером
Формально слово виглядає як утворене звукописом: “чіч” – щось легке, швидке, порожнє; “-ері” – типова народна форма для чогось зменшеного або пестливого (а іноді й з іронічним присмаком). Цілком імовірно, що воно виникло без жодного академічного задуму – просто хтось одного разу так сказав, і пішло гуляти селами, від хати до хати, від язика до язика.
Український мовознавець Олександр Пономарів зазначав, що “літературна мова – це відшліфована форма загальнонародної мови”. Йдеться про те, що норма зростає з живого мовлення людей, а не навпаки – купкою редколегії. Саме тому слова як “чічері” – дражливо привабливі: вони народжені не в кабінеті, а в голосі простих людей.
Слово живе не за правилами, а за інтонаціями. І якщо воно дожило до XXI століття без жодної граматичної підтримки – значить, має залізне здоров’я й неабияку харизму.
Чічері в дії: як це звучить у житті
“Чічері” не завжди треба пояснювати, бо іноді достатньо просто сказати – і контекст сам усе розставить по місцях. Саме тому далі наводимо кілька типових сценаріїв, у яких це слово розкриває себе повністю:
- “То все твої чічері, тому я вже забув, про що ми сперечались.”
- “Марко, неси лопату, бо з тебе вже досить чічері!”
- “Ой Марічко, чічері… Ну ти й даєш, от видала!”
У кожному прикладі слово не лише передає зміст, а ще й формує настрій: трохи сміху, трохи докору, трохи артистичності. Отже, це не просто лексема, а справжній діалоговий спецефект.
Чічері можна порівняти зі спеціями в розмові: щойно додав трохи – і вже смачно. А якщо переборщив, то готуйся: буде або конфлікт, або анекдот на все село.
Ось і розв’язка подорожі, “що означає “чічері”. Це базікання, яке ніхто не просив, але всі слухають. Це плітки, що ростуть самі по собі, без джерела. Це звук, на який відгукується інтонація, а не логіка. Чічері з’явилось з усмішки – і, схоже, залишиться з нами надовго.
Говорити його приємно, слухати – іноді весело, а зрозуміти – легко, навіть якщо вперше чуєш. Іноді саме такі слова найточніше передають характер народу.